Поколені пальці, нитка, голка…
В руках – не вишивка – білі п’яльця
Земної долі…
Хтось розкинув полотнище
Чисто-сяйне
І зростив не мальви –
Дерево роду
Людського, древнього –
Ще від Адама…
А я на ньому вишити маю
Свойого хрестика –
Віддати серце у руку Божу…
Чи зможу?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Шлунок — їхній бог - Василь Мартинюк Дехто, хто називає себе християнином, своїми вчинками показує, що насправді він язичник, і то гірший з них, бо, послуговуючись побожними фразами, дискридитує усе побожне. Про таких сказав ап. Павло: "... Шлунок — їхній бог... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:19). Ці слова є епіграфом до мого сонета.
