По [рассуждению] человеческому, когда я боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза, если мертвые не воскресают? Станем есть и пить, ибо завтра умрем!
(1Кор.15:32)
И если мы в этой только жизни надеемся на Христа, то мы несчастнее всех человеков.
Но Христос воскрес из мертвых, первенец из умерших.
(1Кор.15:19,20)
А если нету воскресенья –
Что пользы в умершем Христе?
Придёт посмертное забвенье
В могильной вечной темноте.
Не лучше ли остаток жизни
Предать веселью, есть и пить?
Концом всему лишь будет тризна,
Когда прервётся жизни нить.
Такой закваски саддукеев
Не допусти теперь, Господь…
Пусть с неба свежестью повеет
И освежит и дух, и плоть.
И пусть сомнения не гложут -
Христос воистину воскрес!
Воскреснут все, кого положат!
То будет чудо из чудес!
Се откровение примите,
И осияет душу свет!
В небесные врата стучите,
Пошлёт Господь на всё ответ.
Страдал Христос за грех народа,
Прибитый умер на кресте,
Подвергся смерти за свободу
Людей живущих в темноте.
Теперь ты можешь быть спасённым,
От тьмы греха и суеты,
И в день воскресный вознесённым
Из смертной в гробе темноты
К Христу в заоблачную встречу,
Чтоб видеть свет Его Лица,
Чтоб пребывать на небе вечно
Во граде Сына и Отца.
Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 1077 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
